Методи та невідкладні заходи ліквідації аварійних розливів нафти

Методи та невідкладні заходи ліквідації аварійних розливів нафти

Локалізація розливів нафтопродуктів і сирої нафти

У водних акваторіях засобами локалізації та ліквідації розливів нафти і нафтопродуктів є бонові загородження. Важливими функціями боонових загороджень є: запобігання розтіканню на водній поверхні нафти, зменшення концентрації нафтопродуктів для полегшення прибирання, і тралення (відведення) нафти від екологічно вразливих районів.

Загороджувальні бони підрозділяються на: відхиляючі (бони нафтозагороджувальні БН) – для захисту берега від нафти і нафтопродуктів і огородження їх; сорбуючі (бони сорбуючі БСС) – поглинають нафту та нафтопродукти; надувні – дають змогу швидко розгортати їх в акваторіях; важкі надувні – огороджувальні для танкера біля терміналу.
Після того як розлив нафти вдається локалізувати, наступним етапом стане ліквідація протоки.

Методи ліквідації розливів нафтопродуктів і сирої нафти

Відомо кілька методів локалізації розливу нафтопродуктів: термічний, механічний, біологічний, і фізико-хімічний. Головний метод ліквідації проливу нафти – це механічний збір нафтопродуктів. Велика ефективність цього методу досягається на самому початку розливу, у зв’язку з тим, що товщина нафтового шару залишається великою. Механічний збір ускладнений за великої площі поширення, за невеликої товщини шару нафти, і під впливом вітру відбувається постійний рух поверхневого шару. Це ускладнює використання цього методу. Ускладнення так само можуть виникнути під час очищення від нафтопродуктів портів і верфей, вони зазвичай забруднені різним сміттям, дошками, трісками і різними предметами, що плавають на воді.

Термічний метод, застосовується за великої товщини нафтового шару після забруднення до початку утворення емульсій з водою. Метод заснований на випалюванні шару нафти. Він досить добре поєднується з іншими методами ліквідації розливів.

Механічний метод. Прикладом такого способу може послужити збір нафтопродукту скімерами.

Нафтозбірні пристрої, або скімери, призначені для збору нафти безпосередньо з поверхні води. Залежно від типу і кількості нафтопродуктів, що розлилися, погодних умов застосовуються різні типи скімерів як за конструктивним виконанням, так і за принципом дії.

За способом пересування або кріплення нафтозбірні пристрої підрозділяються на самохідні; встановлювані стаціонарно; буксирувані та переносні на різних плавальних засобах. За принципом дії – на порогові (ПН – пороговий нафтозбирач), олеофільні (СО- скімер олеофільний), вакуумні (УВМ) і гідродинамічні.

Фізико-хімічний метод використовує диспергенти і сорбенти і ефективний у разі, коли механічний збір неможливий, наприклад, за малої товщини плівки і коли пляма нафтопродуктів, що розлилася, загрожує реальною загрозою екологічно вразливим районам. Сорбенти при зіткненні з нафтою починають негайно її вбирати, період насичення досягається в перші десять секунд (за умови середньої щільності нафтопродуктів). Вони утворюють грудки матеріалу, до максимуму насиченого нафтою.
У випадках руху нафтової плями до природоохоронних місць, у хід ідуть диспергенти. Собою вони являють собою спеціальні хімічні речовини, що розщеплюють плівку нафти і не дають змоги їй поширюватися далі. Однак слід враховувати, що диспергенти можуть мати негативний вплив на навколишнє середовище.

Біологічний метод застосовується після фізико-хімічного та механічного методів за товщини шару не менше 0,1 мм. Технологія очищення нафтозабрудненої води і ґрунту – біоремедитація, в її основі лежить використання спеціальних мікроорганізмів на основі окислення вуглеводню або біохімічних препаратів. Кількість мікроорганізмів, здатних провести асимуляцію нафтових вуглеводнів, невелика. Переважно це бактерії, представники роду Pseudomonas, і деякі види грибків і дріжджів. За достатньої насиченості води киснем і за температури 15-20% Сº ці мікроорганізми здатні окислювати нафтопродукти зі швидкістю 2г/кв. м. поверхні води на день. Однак бактеріальне окислення за низьких температур води відбувається повільно і нафтові продукти залишаються у водоймах тривалий час – до 50 років.

Обираючи метод ліквідації розливу нафтопродуктів, потрібно пам’ятати таке: під час проведення робіт з усунення аварії головним є фактор часу, намагаючись не завдати найбільшої екологічної шкоди, ніж уже наявний розлив нафти.

Поділіться цим постом