Стратегія активного захисту навколишнього природного середовища від нафтового забруднення в Одеському регіоні

Географічне положення та особливості транспортної інфраструктури Одеської області зумовили інтенсивний розвиток у цьому регіоні підприємств нафтоперевалочного та нафтопереробного комплексу. Водночас, його функціонування має бути гармонізовано з вирішенням завдань щодо збереження унікального рекреаційного потенціалу північно-західного Причорномор’я, що потребує розробки та реалізації на регіональному та державному рівнях комплексу природоохоронних заходів, адекватних за своїми масштабами ступеня антропогенного впливу на природні екосистеми.

В останнє десятиліття науковими колективами регіону – Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова, Українського центру екології моря, Південного науково-дослідного та проектно-конструкторського інституту морського флоту, Одеської філії Інституту біології південних морів НАН України, НВП «Еконад», Центру морських досліджень та екобезпеки терміналів НАН України, накопичено значний обсяг інформації в галузі моніторингу забруднення та захисту морського середовища, розроблено та впроваджено принципово нові технології очищення нафтовмісних стоків та рекультивації нафтозабруднених ґрунтів (1-5), розроблено концепцію створення багатоцільового екологічного стаціонарного комплексу “Екопорт” (6).

Важливою складовою заходів є реалізована в Одеському регіоні стратегія активного захисту навколишнього середовища від нафтового забруднення, яка ґрунтується на здійсненні моніторингу природного середовища та джерел його забруднення, профілактиці та застосуванні ефективних методів ліквідації забруднень нафтопродуктами повітряного басейну, ґрунтів та водного середовища.

В даний час в Одеській області функціонує найбільший у країні нафтоперевалочний комплекс з вантажообігом, що перевищує 3 млн. т. на рік, до складу якого входять нафтогавань Одеського морського торговельного порту, ЗАТ “Синтез Ойл”, ВАТ “Ексімнафтопродукт”, ВАТ “Одеснефтепродукт”, Наддніпрянські магістральні нафтопроводи ВАТ «Укртранснафта».

Збільшення обсягів транспортування нафти вже найближчими роками буде досягнуто за рахунок введення в експлуатацію нафтотерміналу “Південний” у порту Південний з проектною потужністю 40 млн.т на рік, який здатний приймати танкера дедвейтом 80 тис. т. З 1998 р. функціонує реконструйована станція очищення баластових вод Одеського морського торговельного порту з продуктивністю обробки до 100 тис м3 суднових вод, що містять нафту на добу. Незважаючи на здійснення природоохоронних заходів експлуатація цих підприємств веде до забруднення природного середовища нафтопродуктами.

До потенційно можливих джерел забруднення нафтопродуктами належать також 8 морських та річкових портів Одеського регіону (Південний, Одеський, Іллічівські (морський торговельний порт та рибний порт), Білгород-Дністровський, Усть-Дунайський, Ізмаїльський та Ренійський).

Для забезпечення екологічної безпеки в Одеському регіоні створено багаторівневу державну систему контролю навколишнього природного середовища. Державний контроль за дотриманням природоохоронного законодавства та екологічної безпеки у прибережній смузі суші, морських територіальних водах, морській економічній зоні, континентальному шельфі України та морських лиманах здійснює Державна інспекція охорони Чорного моря (7). У 1995 р. у її структурі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 198 від 20.03.95 р. «Про здійснення екологічного контролю у пунктах пропуску через кордон» було створено службу екологічного контролю на кордоні, до компетенції якої входить також розслідування випадків забруднення морської середовища з наземних об’єктів, морських суден та інших плавзасобів Дотримання природоохоронного законодавства на території Одеської області, зокрема у сфері охорони навколишнього середовища від забруднення, контролюється також Держуправлінням екології та природних ресурсів.

2000 р. в Одесі було створено морський регіональний рятувально-координаційний центр Державної пошуково-рятувальної служби на водних об’єктах України Міністерства надзвичайних ситуацій України. До основних напрямів діяльності цього центру відносяться координація та забезпечення робіт з ліквідації розливів нафти в акваторії Чорного моря. У 2002 р. центром було проведено навчання з ліквідації аварійного розливу нафти у північно-західній частині Чорного моря із залученням провідних експертів регіону, зокрема фахівців НВП «Еконад».

Попередження можливого забруднення навколишнього природного середовища нафтопродуктами багато в чому досягається екологічною експертизою проектів нафтопереробних та нафтоперевалочних комплексів, що здійснюється Держінспекцією охорони Чорного моря та Держуправлінням екології та природних ресурсів на Одещині.

Інтенсифікація судноплавства у північно-західній частині Чорного моря та розвиток нафтотранспортного комплексу роблять для Одеського регіону пріоритетним екологічним завданням охорону морських екосистем від нафтового забруднення. Проблеми захисту Чорного моря від забруднення багато в чому мають міжнародний характер, тому їхнє рішення регулюється не лише законодавчими актами України, а й низкою міжнародних конвенцій та угод (МАРПОЛ 73/78, «Стратегічний план дії з реабілітації та охорони Чорного моря» та ін.) .

Фонове забруднення північно-західної частини Чорного моря нафтопродуктами формується переважно за рахунок стоку Дунаю, Дністра, Південного Бугу та Дніпра, а також берегових джерел, у тому числі господарсько-побутових, дренажних та зливових вод. Щорічно до прибережних зон моря Одеського регіону скидається близько 137 млн. м3 нормативно-очищених та неочищених стічних вод, при цьому частка останніх до 1998 р. знизилася з 55,9 млн. м3 до 0,2 млн. м3 (7). Незважаючи на покращення якості очищення господарсько-побутових та промислових вод на СБО «Північна» (зміст НП – 1,63-4,56 мг/дм3) та «Південна» (зміст НП – 0,54-2,64 мг/дм3) , разом із їх стоками у водне середовище щорічно надходить близько 6 т нафтопродуктів. Істотними джерелами забруднення морської води є також дренажні води та зливові стоки, щоденні обсяги яких тільки в районі пляжів м. Одеси становлять ~ 54 тис. м3 при концентрації нафтопродуктів у різних штольнях від 0,05 до 1,57 мг/дм3 (3) .

Завдяки зусиллям контролюючих органів та проведенню комплексу природоохоронних заходів у портах останніми роками в поверхневому шарі вод Одеської затоки реєструється деяке зниження рівня вмісту нафтопродуктів з 2 – 10 ГДК наприкінці 80-х років до рівня ГДК наприкінці 90-х років (7).

Водночас забруднення північно-західної частини моря нафтопродуктами, що надходять з водами рік з інших регіонів України та зарубіжних країн, потребує вирішення цієї проблеми на національному рівні. Водночас інтенсивне судноплавство у північно-західній частині Чорного моря та збільшення обсягів перевезення нафти створюють потенційну небезпеку великих аварійних розливів нафтопродуктів, як у акваторіях портів, так і на відкритих ділянках моря. За останні 15 років в Одеському регіоні вже неодноразово реєструвалися досить масштабні розливи нафти, наприклад, у серпні 1990 року з італійського танкера Гімалайя Секундо.

Найчастіше технологічні протоки нафтопродуктів відбуваються у акваторії портів. Так, лише у липні 2003 р. Держінспекцією охорони Чорного моря було зареєстровано 3 такі випадки – 18 та 20 липня злив нафтопродуктів з т/г «PANOS» (Кіпр) та 29 липня з т/г «CERIGO» (Мальта). За таких розливів простіше виявити винних, а ліквідація нафтового забруднення може бути здійснена за короткий термін силами портових служб. На підставі “Правил ведення робіт з очищення забруднених акваторій портів” (8) у всіх портах розроблено власні плани ліквідації аварійних розливів нафти (ЛАРН), у тому числі із включенням нових біотехнологічних методів.

Як основні профілактичні заходи та засоби при ліквідації нафтового забруднення морської води застосовуються бонові загородження. Використання бонів з подальшим збиранням нафтопродуктів нафтосміттєзбирателями дозволяє зібрати в акваторії портів до 80 – 90% розлитих нафтопродуктів, але не забезпечує повної ліквідації забруднення. Ефективність блокування нафтового забруднення може бути підвищена за рахунок застосування спеціальних сорбуючих бонів, які здатні сорбувати нафтопродукти. До конструкцій такого типу належать біосорбційні бони УСВР-1, «Мульті-С» (Росія), а також вітчизняні бони «Еконад», розроблені науково-виробничим підприємством «Еконад», які пройшли успішні випробування під час проведення спільних двосторонніх міжнародних командно-штабних. навчань українсько-польської робочої групи з ліквідації надзвичайних забруднень прикордонних вод «Мостиська-Стражава 2002».

Широке застосування для збирання нафтопродуктів з водної поверхні або їх блокування та сорбції при забрудненні ґрунтового покриву знайшли різні полімерні та органічні сорбенти: «Піт-Сорб» (Канада), «Фін-Сорб» (Велика Британія), «Елькосорб» (Фінляндія), « Мукат-4» та «Лесорб» (Білорусь), «Сорбойл» (Росія). В Україні із сорбентів у промислових обсягах випускається «Перли». Всі ці сорбенти мають високу нафтоємність (4 – 10 г/г) і гідрофобність.

В останні роки створено сорбенти нафти нового покоління, які мають сорбційну та деструктивну активність щодо широкого спектру нафтопродуктів. Так, для ліквідації розливів нафтопродуктів та біоремедіації забрудненого ґрунтового покриву в Одеському регіоні на базі НВП “Еконад” у промислових масштабах виробляється бактеріальний препарат “Еконадин”, рідка культура бактерій-деструкторів нафтопродуктів та біосорбційні бони “Еконад”. В даний час у всіх великих портах України створено незнижуваний запас препарату “Еконадін”.

“Еконадин” – порошок коричневого кольору, дисперсний, або з волокнистими включеннями, плавучий, гідрофобний. В основі препарату – бактерії супердеструктори вуглеводнів нафти, іммобілізовані за спеціальною технологією на органічному субстраті – торфі. Екологічно чиста, нетоксична, без запаху. Препарат захищений патентами (9, 10, 11). Первинна сорбція вуглеводнів нафти препаратом супроводжується біокаталітичною трансформацією з подальшою деструкцією нафтового забруднення в природних умовах. Природна нафтоокислювальна мікрофлора природного середовища не пригнічується, а активізується. Механізм дії препарату при очищенні ґрунту та води полягає не тільки у біохімічній деструкції нафти та нафтопродуктів високоактивними бактеріями, а й у активізації природних мікробних біоценозів продуктами метаболізму.

Використання біотехнологій із застосуванням препарату «Еконадін» в арсеналі засобів для швидкого реагування при ліквідації нафтового забруднення води та ґрунту дозволяє:

• блокувати забруднення в найкоротший термін і запобігти його поширенню;
• ліквідувати забруднення з мінімальним екологічним збитком;

забезпечити подальшу пролонговану дію щодо відновлення природних біоценозів із залученням та стимуляцією самоочисних механізмів.
Біосорбційні бони «Еконад», захищені патентом (12), виготовляються у вигляді окремих секцій, з яких монтуються батоги завдовжки до 20 – 50 м. Для набивання бона можуть використовуватись: препарат «Еконадин»; сорбенти, оброблені суспензією мікроорганізмів-деструкторів вуглеводнів нафти та інших біорезистентних полютантів; сорбенти, оброблені поживними речовинами для стимуляції розвитку аборигенної нафтоокисної мікрофлори; необроблені сорбенти.

Біосорбційні бони «Еконад» призначені для:

• підтримання чистоти водного середовища в місцях ймовірної появи нафтових плівок (у превентивних цілях у районах нафтопромислів, нафтотерміналів, причалів портів та судноремонтних заводів та ін.);
• локалізації та збирання нафти у випадках незначних (осередкових) розливів на будь-яких поверхнях;
• локалізації та збору нафти на мілководді (найкращий метод);

захисту берега від забруднення нафтою
Розроблені біотехнології із застосуванням зазначених засобів захисту від нафтового забруднення успішно використовуються на підприємствах морегосподарського комплексу (морські торгові порти Одеса, Південний, Іллічівськ та ін.), на підприємствах нафтогазового комплексу (Придніпровські магістральні нафтопроводи ВАТ «Укртранснафта», ДАТ «Магістральні , АТ «Прикарпаттранснафтопродукт», ДПУ «Полтавагавидобування», ДПУ «Шебелинкагазпром» та ін.), на підприємствах хімічної, харчової промисловості енергетики (Одеський припортовий завод, ЗАТ «ЛУКОР» (м. Калуш)), АК «Каргілл» (м. Донецьк), ЗАТ «Одеса», Кременчуцька ТЕЦ та ін.).

Важливе місце у комплексі заходів із профілактики нафтового забруднення займає проведення кожному підприємстві інвентаризації всіх об’єктів, є джерелами забруднень довкілля та розробка кожному за них індивідуальних інструкцій зі збирання і утилізації нафтопродуктів. Такі роботи було проведено НВП «Еконад» для об’єктів порту «Південний».

Певне коло екологічних проблем пов’язане з розширенням на території області мережі нафтобаз та АЗС. Протоки бензину при заправці автотранспорту призводять до забруднення атмосфери та акумуляції нафтопродуктів у ґрунті навколо АЗС. Крім того, збільшення обсягів автомобільних перевезень бензину та соляра автоцистернами збільшує небезпеку їхнього розливу під час транспортування. Для таких випадків повинні бути розроблені відповідні ПЛАС. Проблеми санації території та АЗС вже методологічно вирішені, проте технології, розроблені НВП «Еконад», дотепер застосовуються лише на АЗС Санкт-Петербурга.

Значною мірою зниження рівня забруднення природного середовища нафтопродуктами сприяє створення на нафтопереробних та берегових підприємствах замкнутих систем водопостачання з власними очисними спорудами (Синтез Ойл, нафтопереробний завод ЗАТ «Лукойл», порт Південний).

Основними напрямками в галузі зниження рівня забруднення природного середовища в Одеському регіоні залишаються:

забезпечення ефективного моніторингу об’єктів – потенційних джерел забруднення природного середовища;
створення на всіх об’єктах необхідних матеріально-технічних
резервів для ліквідації аварійних розливів нафтопродуктів, у тому числі незнижуваного аварійного запасу сорбентів, у тому числі, які мають біологічну активність;

вирішення проблеми очищення зливових та дренажних вод, що надходять до акваторії Одеської затоки;
широке впровадження сучасних біотехнологій очищення води та біоремедіації ґрунту від нафтового забруднення.
Усі ці напрями зберігають, у тому чи іншою мірою, актуальність та інших промислово розвинених регіонів України.